Тепер і у нас є привід співати! Віримо в каманду!
подив від рахунку від сусідів по стадіо (абони) дригий рік поспіль сидимо разом

На фото мої сусіди по стадіо, абони вже другий рік поспіль беремо разом, тому будь-що, ми з командою до кінця… Південна трибуна, на фото подив від прогнозного рахунку 4:0 від Саші, який ще й усі 4 голи пророкував, що заб*є Бланко)
У понеділок, 26 листопада, у грі 17-го туру УПЛ харківьский Металіст на власному газоні з рахунком 5:0 згвалтував сімферопільску Таврію. Той футбольний тиждень стартував пеермогою над Байером у четвер у Лізі Європи, незабутній день, коли минулі поразки (болять досі, особливоо домашня, коли за -20 градусів ми не взяли своє у змерзлих німців), були змиті… безалкогольним пивом… ну, яке є на Металісті, тим і святкували, пробачте)
Гарно закінчувати літньо-осінню частину ЧУ на мажорній ноті, але ж який шлях пройшла команда (з 18 турів, що відбулися):
1. 3-й тур 28.07.2012. “Металіст” – “Металлург” (З) 1:1
2. 4-й тур. 05.08.2012. “Металлург” (Д) – “Металіст” 2:2
3. 5-й тур. 12.08.2012. “Металіст” – “Арсенал” 0:1
Металлург запорізький фінішував на останньому місці з трьома пунктами, одне очко подарувала моя команда, яка хоче до ЛЧ? Не фартило дома з Запоріжжям, не фартило у Донецьку, але ж програш Арсеналу??? Минулого року рахунок був майже розгромний, тоді все списали на відсутність мотивації, на що скаржимось зараз? Ці три тури фактично вбили віру у ЛЧ в Харкові в сезоні 2013-14, бо куди нижче падати??? А може, кінець світу, і позор змиє?
4. 8-й тур. 02.09.2012. “Волинь” – “Металіст” 2:1
5. 9-й тур. 15.09.2012. “Металіст” – “Ворскла” 4:0
6. 10-й тур. 29.09.2012. “Черноморець” – “Металіст” 1:1
7. 11-й тур. 07.10.2012. “Металіст” – “Шахтар” 0:2
8. 12-й тур. 20.10.2012. “Динамо” – “Металіст” 1:3
Наступна серія втрати очок мала б закінчитись перемогою над Динамо, але не сталося… Про розгромну перемогу над Ворсклою не можу розказати, бо фестивалив на “Печенізькому полі”, і після якоїсь там медовухи вже просто танцював під сценою, на якій час від часу з*являвся ведучий Кузьма Скрябін та зривав овації новинами зі стадіо, але то було не футбольне свято! Хоча після концерту декілька людинок і розмахували стягом Метала (дехто його плутав з українським) та співали кричалки любимої команди, але цьому передував салют та небажання йти спати до ватри, тому і співали на пустому засміченому полі під місячним сяйвом ті, кому не судилося співати того дня на стадіо… Так ми провели найбазарніший фест серед тих, які відвідував, зустріли ранок неділі та порозповзались співати інші пісні біля ватри по совїх компашках. Я тусив, до речі, з дебатерами та тостмастерами на тому фесті). Відваолікся щось… ага, претензій по грі з Шахтарем до команди нема, хоча завжди вірити хочеться у чудо, адже минулого сезону ми перемогли у Донецьку, вперше у історії… І ось, за два тижні, команда у Київі, чесно, не мав багато надій на гру, хоча мерехкотіли моменти з нічиїми у минулих сезонах у столиці, але програна гра Волині, Шахтарю та нікчемна гра у Одесі не додавали оптимізму. 19-20 жовтня я був у столиці на івенті.
І був у мене вибір: лишитись на Солонтая на ФРІ школі чи піти на футбол. Пам*ятаю, навіть у перерві на каву я купив білет на стадіо, на динамівські сектори, зараз цей білет висить під магнітом на компі. Але не хотілося закінчувати день розчаруванням, тому я залишився на діалог з засновником ФРІ. Тільки наступного дня (у неділю) я дізнався, що Метал переміг. Ніч на неділю катав на ролах по Київу, то тут, то там виринали закохані пари з розами Динамо, всі були настільки приємні у спілкуванні (дізнавався дорогу періодично аж до ранку, бо поїзд о шостій), що я і не міг повірити, що ці люди пригнічені поразкою.
9. 14-й тур. 03.11.2012. “Днепр” – “Металіст” 2:0
Поразка Дніпру – завжди б*є болюче, вже багато років ми її не куштували.
10. 17-й тур. 26.11.2012. “Металіст” – “Таврія” 5:0, голи забивали: Бланко (21, 80), Тайсон (61), Кристальдо (65), Марлос (90+1).
З тих моментів, які пробиваються крізь час та спалахують у пам*яті емоціями, цього сезону більше негативних, на жаль. Після попередньої гри з Шахтарем, яку Металіст виграв у Донецьку, хотілося вірити у чудо і на власному полі, але команда без шансів програла. Перемога над полтавською Ворсклою не принесла щастя, бо я дізнався про неї від Кузьми Скрябіна зі сцени “Печенізького Поля”, де вирували інші емоції, фестивальні.
І ось вона, найбільша та найграндіозніша перемога моєї команди! 5:0!!! Аргентина Ямайка, 5:0! Багато розгромних перемог було у ЧУ, але такого від Мталісту я навіть не чекав. Перед грою, всі сусіди по вектору зробили ставки, я вірив у 2-1, дядя Саша поставив на 4-0, причому усі 4 голи мав забити Бланко… Пам*ятаю, як журив сусіда: він помилися, не 4, а 5 голів забито! І Саша додав, що Бланко забив лише 2… Було б добре, якби команда частіше так підводила своїх вболівальників 🙂