Я відвідав усі міста Канади, де є великий ринок ІТ і Ванкувер входить до пʼятірки найбільших. Культура міста ближча до західного узбережжя США, ніж до решти Канади. Найближчий ІТ центр – це американський Сіетл, але багато роботи з Сан-Франциско і загалом Каліфорнії. Середньому інженеру доводиться працювати на обидва узбережжя США, що непросто через часові пояси. Офісний день тут, як і у всій Канаді, з 8 ранку до 4 чи 5 вечора, але через необхідність підтримки клієнтів на обох узбережжях графік може сильно змінитися.

Ванкувер – найзеленіше місто Канади, що я бачив, але за парками та лісами не наглядають так, як в Європі. Не знайшов жодного охайного доглянутого парку у місті, але в наявності десятки км доглянутих набережних. Зелених зон дуже багато, але за жодною, окрім набережних, нема догляду. Побігати по міським лісам не вийде, бо неможливо продертися крізь молодняк. ІТ комʼюніті не дуже розвинене, бо більшість обирає провести вільний час на природі, ніж на зустрічах. Природа фантастична, навколо міста десятки км пляжів з суперовими краєвидами та гори у 30 км з центру. До найближчого гірськолижного курорту курсує безкоштовний автобус з центру, але ціни на витяги високі.

Найбільш контраверсійне місто, кожні 50 метрів прогулянки емоції від “вау” до “ужас”. Я так і не зрозумів, чи воно мені подобається. Місто побудовано на пагорбах і нагадує Сан-Фран в мініатюрі. Найбільша зона, окупована безхатьками, що я бачив у Канаді, це десятки вулиць. Намети стоять на перехрестях, селяться не кучно, метрах у 50 один від одного, але на величезній території у кілька квадратних кілометрів. Зауважу, що агресії на вулицях не бачив, можливо, її справді менше, ніж у більш холодних мегаполісах, де люди жорсткіші. На узбережжі Тихого океану люди спокійні, розслаблені, на відміну від Атлантики. Для мене далека ця філософія “не паритися” через жодні обставини, тому це не моє місто по духу.

З точки зору житла – найдорожче місто Канади, та і ціни на продукти та сервіси вищі за Торонто. Є жарт, що провінція British Columbia (B.C.) – це “Bring Cash”. Тут немає зими, лише кілька днів на рік сніг, коли все місто зупиняється. Місто не має снігоприбиральної техніки, тому, коли випадає сніг, діти не ідуть до школи. Понад 6 місяців на рік хмари та тумани, сонце ви не побачите місяцями взимку. Влітку сонця багато, і за гарної видимості можна побачити льодовики на далеких горах. Я не бачив через лісові пожежі, які тут відбуваються періодично. Найвищі податки Канади у Квебеку, на другому місці Британська Колумбія.

Якщо Торонто отримує багато аутсорсу з сусіднього Нью-Йорку, тобто східного узбережжя США, то Ванкувер – з Сіетлу, що у штаті Вашингтон. У Ванкувері найтепліша зима у Канаді, але багато опадів та туман. Місцеві жаліються, що місяцями не бачать сонця. Так само жаліються на погоду програмісти Сіетла, бо через дощі багато часу проводять в офісах, створюючи нові продукти. Східне узбережжя Америки – це роботоголіки, на західному робота точно не найголовніше, люди більш розслаблені, все надзвичайно повільно. Загалом, люди цінують якість життя більше, ніж досягнення. У Сіетлі знаходяться головні офіси компаній Майкрософт та Амазон і це точно впливатиме на вашу кар’єру у Ванкувері, бо він розташований у 200 км від Сіетлу. Саме останнє місто забирає фахівців, і хіба на пенсію вони повертаються домів. Дуже мало конференцій у Ванкувері, бо їх надзвичайно багато у сусідньому Сіетлі, а більшість спікерів, що таки виступають у Британській Колумбії, працюють саме у Сіетлі.

Ванкувер пишається, що міський аеропорт є воротами в Канаду з країн Азії і тут найбільша кількість рейсів у Північній Америці з Китаю. Китайців дійсно дуже багато, мабуть, це найбільша група. У решті Канади китайці – це робоча сила, але у Британській Колумбії – це офісний планктон (білі воротнички), вони мають гарну освіту та гроші і це точно не найбідніші люди, як в Онтаріо. Дуже багато мігрантів з Гонконгу, які покинули свій дім, коли там Китай почав закручувати гайки. Все більше багатих китайців намагаються вивезти бізнес і гроші з Китаю, і осідають у Ванкувері. Вони скуповують нерухомість, тому ціни зростають швидше, ніж у інших містах Канади. Місцеве населення у важкій ситуації:
– з одного боку, айтішники з великими доходами
– з іншого, китайці з валізами готівки
– у 50 км від міста починаються найкращі і найдорожчі гірськолижні курорти Америки. Колись подивився на ціни на найдешевші номери в готелях біля витягів – $1000-$2000 за ніч. Але для економії можна жити у Ванкувері і добиратися на авто
В результаті, ціна нерухомості і послуг шалено зростає і стає завеликою для середнього жителя. І ціни зростатимуть далі, що збільшує інвестиції в економіку, але вона перестає бути доступною для городян з середнім достатком.

Між Торонто та Нью-Йорком понад 700 км, тому міста розвиваються незалежно одне від одного, хоча і тісно повʼязані економічно. Кожна велика американська корпорація має повноцінні офіси в обох містах. Ванкуверу пощастило менше, тут присутні компанії зі США, але керівники сидять у Сіетлі, а найманий персонал у Ванкувері. Коли тобі не треба наймати менеджера у місті, бо він може приїхати за 2 години на авто через кордон, то офіс, як на мене, неповноцінний. Це особливо відчув на мітапах та конференції, коли усі (100%) спікерів приїжджали на івенти з Сіетлу, хоча частина працює в тому числі на ринок Канади. Я не знаю, чи це мені так пощастило, чи Сіетл висмоктує усіх фахівців, що доросли до рівня спікера, але я був шокований саме фактом.

Ванкувер має найкращу транспортну систему Канади, як на мене. Система включає метро, автобуси та пароми. Агломерація поєднана єдиним квитком, який коштує $4.5 на 90 хвилин або $11.5 безліміт, що закінчується опівночі. Будь-який квиток, куплений в аеропорту – це +$5 до ціни. Публічним транспортом можна дістатися від кордону зі США на півдні до перших гірських міст на заході. Дуже красивий захід сонця з північного міста, куди можна дістатися паромом з центру. На півдні найкращі пляжі та відчувається сіль у повітрі та пахне морем, у Ванкувері таких відчуттів нема. Кафешки півдня агломерації виглядають, як у американському кіно, де родина їсть млинці чи фіш енд чіпс. На пляжі городяни ходять на пікнік. Ближче до центру колорит зникає.

Ванкувер – одноповерховий в середьному. Біля станцій метро чи великих транспортних розвʼязках будуть висотки, а між ними – квартали типових котеджних містечок з маленькими будинками. Гуляючи містом бачиш острівець цивілізації з 10-20 висоток впритул одна до одної, магазинів та ресторанів навколо зупинки громадського транспорту, потім 1-2 км приватного сектору, де на вулиці нема ні душі, а потім наступна зупинка метро. Я орендував житло саме у приватному секторі на холмі і мав скотитися пару км вниз до найближчої кавʼярні біля метро. Гарно жити в тиші, але далеко топати за кавою.