Кожен марафонець, який хоче йти далі, має два шляхи: ультрамарафон чи тріатлон. Спочатку вибрав останнє, але ніхто не виявив бажання навчити крутити педалі, тому айрон мені не світить =)
В планах на 2017 я мав 2 бігові мети:
1. Півмарафон у Харкові, 30 березня
2. Ультра у Карпатах, серпень.
Про те, як я дійшов до ультри, будуть інші пости. А поки що… мене чекав бомбезний тиждень:
1. Півмарафон у Одесі
2. Концерт Evenescence наступного дня у Києві
3. Атлас Вікенд, 5 днів туси, через день відпочинку
4. Ультрамарафон у неділю
Ускладнювалось усе тим, що я мав травму коліна, яка вже місяць не давала нормально бігати. Окрім того, тренер відповів на питання щодо підгтовки як: “Ніяк, я проти такого безумства,”, відбулась дискусія, де мене заклеймили ідіотом. З іншого боку, 50 км – це марафон + 8км… Ніби небагато, і я став сильнішим за 2 місяці, коли пробіг свій перший марафон. Час половинок це засвідчує: 1:55, 1:45, 1:41. До того ж, я жер Гербалайф, який має допомогати стати питривалішим.
Одеса пройшла вдало, по лічніку пробіг, 1:38, але це був найтяжчий старт року! Неділю закінчив ня пляжі. Найспекотніший старт літа, травми не заважають, все супер! Тиждень до головного старту на відновлення.
В понеділок зажигала Емі Лі, яку люблю усім серцем. Вівторок – робота годин 15, а потім життя як зебра: фестиваль-робота-фест 4 доби поспіль, нарешті субота. У Києві дощі, на фесті відвідав лише пару-трійку концертів
Ранок перед стартом. Домовився з будильником Олею, що вона розбудить секасом по телефону. Ця блонда підставила, на моїй фразі “я положил ладонь на твою грудь”, положила трубку. Ппц. Не зміг прокинутись і за 30 хвилин душу, вибігав з готелю вже запізнюючись, не маючи часу на розминку. На фото вид з готелю, театр на Подолі, сонце припікає вже о 6 ранку =(
В магазинах 2XU Києва не було гелей, довелось купувати порошки Роктан, які треба бодяжити у 600 мл води та пити під час руху. Залив один, взяв баклажку у руку, та побіг собі на Труханів і ледве встиг за 3 хвилини до старту. Розминка за 120 секунд та старт. Мій пак виглядав як на фото, з баклажкою води я пробіг 44 км (останні 6 без води, бо закінчилася на пункті гідрації)
На моє щастя, знайшов богіню серед учасників на 50 км. Зазвичай, богіні біжать з норм пейсом 5-10 км, але це надихає продовжувати вже самому. У богіні має бути не тільки гарна дупа, але і хвостик… Під час бігу він скаче, показуючи, що “не москаль”, і я починаю медитувати, споглядаючи на хаос у волоссі. А якщо опустити погляд нижче, то взагалі рай =)
Як на зло, прокинувся біль у коліні десь на 5-му км. Тихий, ниючий, а після зупинок він ставав нестерпним. Кожні 8 км пункт харчування, десь хвилину я їв та пив, а потім скакав на одній нозі наступні 500 метрів, а після цілого км вже міг відштовхуватися обома ногами. Щодо траси:
1. Коло 8300 метрів, фактично дорога по лісу 4150 м туди-назад.
2 По дорозі їздили роллери, велосипедисти, авто та навіть маршрутки!!! Кожного разу, коли обганяв автобус, я наспівував пісню Скрябіна “Маршрутка” =)
3 На пункті гідрації під мостом була лише вода та льод
4 На пункті гідрації на старті була вода, кола, ізотоніки, льод, фрукти
В результаті, перед стартом прискорюєшся, добігаєш до їжі, жереш, що коштує тобі десь 1-1.5 хвилини, і біжиш собі далі
Пробігти без води 4 км у спеку для мене неможливо, тому на кожному пункті я брав баклажку та пив її наступні 3 км. Як результат, почалися судоми у руці (лікоть) на 27-му км. Харчування розрахувавати довелось:
1. перші 40 хвилин зі старту пив Роктан з готелю,
2. на 1:30 з*їв вафлю GU,
3. на 2:30, десь 27-й км, з*їв гель та забодяжив сольові таблетки
4. на 34-му та 42-му км бодяжив Роктани на пунктах харчування
Зазвичай, я бігаю голодний, снідаю кавою, а їжа вже після фінішу. Так було на усіх стартах, організм ще спить. Порошки GU пробивають на їжу, тому кожні 8 км я пив пару стаканів коли та з*їдав 1-2 банани. Після 25 км я відколовся від богіні та пішов у відрив. На 30-му км відірвався на 100 метрів, жалкував, що втратив можливість медитувати останні 4 км (!), але за наступні 4 км дистанція виросла до 0.5 км, на фінішному колі я перестрів Настю на 48-му км (у неї був 44-й).
Ціна ультри для мене – один втрачений ніготь, що почорнів, один тверезий фестиваль, та один день, коли ти ненавидиш сходи, особливо вниз =) Нема шалених фоток з концерту The Prodigy та інших команд, бо тусив тверезо =), але є така фотка учасників першої Київьскої ультри з моєю мордашкою:
ПС Компашкою бігати легше. В нашій було 2 офіційні бігуни, решта бігла у форматі “фрі ран”, тобто без медалі, чіпу та занесення у фінішний протокол. Настя та я мали годинника і контролювали швидкість групи, бо мета було вибігти з 5 годин, а це пейс 5:30. Бігли рівно, бо обидва контролювали процес. Одному складніше, і пейс скакав від 5:00 до 6:00. Останнє коло, 8 км, я разів 5 преходив на шаг. У пейсі цього не видно, бо 100 метрів пішки це пейс 8:00, наступні 900 по 5:30, і загалом км подолано за 5:30-40. На останньому пункті гідрації не було води, але був льод та губки. Мабуть, з хвилину чи дві пив воду з тазика за допомогою губки. Не допомогло.
Андрій, хлопець у синій футболці, пробіг 100 км: 50 з пейсом 5+, 25 по 6+, останні 25 пройшов пішки (пейс 8-10). Апдейт: Андрій сказав, що він біг усю 100-ку, бо під час ходьби біль набагато сильніший, ніж під час бігу, але він стояв подовгу на пунктах гідрації, тому пейс по 10. Цікаво, чи зміг би я? Схоже, що челлендж ексептід, і наступного року я бігтиму ультру 100 км =) А поки шукаю компанію на ультру в Карпатах. Гоу разом 11 серпня!
Залишити відповідь