•  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

За ФРІшками почав слідкувати з осені 2011, коли побачив роздавашки у Бомері, де саме проходив MANHATTAN SHORT FILM FESTIVAL. Але івенти, які вони проводили, скидалися на сектантські… Пройшов рік, і я соорг школи ФРІ. Є що пригадати, як докотився до цього)
ФРІ школа харківська у квітні. У одежі Червоного Хреста (плюса)

Хто має здогадки, як зовуть людинку у костюмі плюса?
У квітні 2012 зірки стали, і я зареєструвався на базову школу. Мабуть, вона стала найменшою серед тих, що відбулися у Харкові) на фото видно:
квітнева ФРІ школа фото №1

На фото “Останній герой” всі людоньки, що дожили до кінця неділі – другого дня школи (половина орги), – ніколи з того часу не бачив такої мізерної кількості гороїв.
У спогадах залишилась та дівчина зліва, яка смішила презенташкою Web 2.0 та навчала користуватись гугль-доками!!! ВАУ! А ще вона агітувала переходити на гугль – пошту. =))) Як у рекламі: “Ви вважаєте гугль – лише пошук? Тоді ми йдемо до вас!”. До речі, її історія – не найгірша, бо на одній з конференцій по ПіАру я мав за щастя слухати про Web 2.0 від викладачки ВНЗ років за 50, і то було… смішно до сльоз… навіть без гугля! На іншій парі студент – юрист розповідав, як поводитись з міліцією, провів опитування, що цікаво аудиторії з цієї теми, виявилось, що лоббі, 🙂 і був не готовий до такої відповіді… А, була ще русява дівчина, що віщувала з ковдри посеред кімнати про права людини (чи вступ до громадської діяльності?), але як я шию не викручував зі стільця, аби зазирнути та побачити ціцьки – все марно =((( Рудий хлопець – організатор, який жер найсмачніше печиво, поки ми навчалися – закарбувався у пам*яті назавжди. Тоді я і вирішив, що смачне печиво купувати не треба – аби тобі не заздрили, коли п*єш каву) за спинами “школярів”.
Не минуло і трьох місяців, як я подав заявку на членство у ФРІ. Тому передував ще один івент, а саме табір “Бі ФРІ” та випадкова зустріч з тими самими маніпуляторками Русею та Свєтою, коли я не тільки почув обіцянку обнімашок та пєчєнєк щоразу, а й виторгував вдвічі більше обнімашек, ніж іншим… який же я довірливий… З того часу несу відповідальність за свій вибір: вибиваю обнімашки силою та тупочу ніжками і кричу, поки не принесуть чогось солодкого! З кожним разом це дається все складніше… зараз пишу проект про зміни у політиці ФРІ відносно солодкого та створення ФРІ-колхозу, який би націоналізував дівчат та дозволив шаритись ними для суспільного блага 😉
І знову, не минуло і трьох місяців (магічний період – квартал 😉 ), як узявся допомогати з організацією школи, більш чисельної, понад 20 людинок, понад половина з яких дожили до кінця навчання! Цього разу запам*ятався більше технічний бік: години на телефоні, мейлі та вк, бо реєструються людоньки з усієї України, потім шукай їх у полі) Пам*ятаєте басню про печиво? Так от, купив я найдешевшого: аби не набрати зайві кілограми за 2 дні школи! Власне, положенням користався на повну: школяркам їсти бул нема чого! Нехай навчаються, смертні, нащо жерти, коли 2 місяці до кінця світу? Коли стаття планувалася, 21 грудня ще чекали з нетерпінням. Як на мене, кінець світу таки настав: 24 грудня ФК Металіст було продано під тиском влади Гепи та решту зимового міжсезоння всі фани на нервах, чого чекати від грьобаних ПР?
жовтнева ФРІ школа. Фото організаторів та тренерів

20-21 жовтня відбулась базова ФРІ – школа у Київі, на яку завітав як гість і побачив велику кількість харків*ян у оргах. У суботу, 20-го, фріскейтив по Київу (вперше в жиитті). Почав з Маріїнського парку, де по плитці катати – жах, ролери порадили їхати на метро на лівобережжя, там точити колеса. І довелось перевзуватися та тарахтіти у підземці. Мої страждання винагородили! Там дійсно суперовий асфальт та мало авто! Підзаправки чередував з фріскейтом, поки не зустрів пісок на шляху, як виявилось, за мостом Патона, у кварталах новобудов, як на пляжі, піском та галькою засипане геть усе((( Змінивши напрям, помчав кварталами суботнього ранку жахати киян, поки не вирулив на харківську трасу, де довелось розгортатися, бо на такий поганий асфальт роли не розраховані(, моя мрія до усіх аеропортів приймаючих міст Євро-2012 доїхати на ролах, стала неможливою(
У піднесеному настрої (попри похорон мрії) завітав на вулицю Басейну, до колишнього офісу ФРІ на базову школу, і саме вчасно: на кава брейк. Надзвичайно смачна кава та купа шоколадних пєчєнєк та канхвєт розкрили секрет Київа: у цьому місті не бояться набрати зайві кіло! Хоча по фігурам Ксю та Ганни цього не скажеш!
Київ ФРІ школа обідня перерва

Нечисельну, але дуже веселу кампашку навчали Антон та я (на тренику по фанд райзингу)! Пам*ятаю дівчину з СІМки, яку розвів на волонтерську працю на свою користь (передвиборчий марафон), замість того, аби допомогти її проекту – це розвод по-нашому!
Потім обід, піцца, і… дилема: о 18:30 грає Динамо з Металістом, о 18:00 завітає Солонтай закривати чарівну суботу, яка стільки емоцій мені принесла! Поїзд о шостій ранку, часу багато, але куди вирушити??? Під час останнього кава брейку навіть збігав на стадіо – купити квиточок (були тільки на динамівські сектори). Решту вечора провів не спокійно, на фото видно, де я його провів та як саме:
Київ ФРІ школа з Солонтаєм

Вечір затягнувся до 22-ї, коли гра вже закінчилася, і я пішов гадати на ромашці, виграли чи програли, кохає чи не кохає… Провів вечір на вулиці Туровській (цікаво, скільки чекінів набере хата за рік?), як і попередню ніч, за що окрема дяка ФРІ та їх неписаним правилам, а о 2-й ночі вирушив ролити на вокзал: субота почалась з фріскейту, ним і закінчилась), багато зустрічав закоханих пар з розами Динамо, щасливі на вигляд, тому я і не парився, що пропустив гру: нащо було псувати суперовий день програшем!
Лише у неділю у новинах я дізнався, що Метал виграв 3-1!!! Вперше, у Київі! Ця новина зробила мій день! Тому не жалкую: отримав паровоз суперових івентів на вікенд: у п*ятницю річниця кампанії Емнесті проти тортур та передача листів президентові України, вставити лінк на акцію, у суботу та неділю – дивіться вище!
Порівнювати школи у різних містах складно, але люди у Київі легші на старті, у спілкуванні та інтерактиві, чи це на шоколадні канхвєти прибігли полохливі бойові солодкоїжки??? Фактично, з гостя ставши тренером у Київі, можу сказати, що людоньки мріють про гарну Україну, і від оргів на місцях залежить, чи будуть ці очі горіти в Україні, чи за її межами, як часто буває, з талановитою та гіперактивною молоддю. Ну, вже тягар відповідальності на плечах відчуваю, аби тільки пєчєньки не закінчились у цих молодих дівчат… А, я не сказав, що більшість сектантів – дівчата? Приходьте, зацініть!