•  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Рішення їхати до столиці на Євромайдан визрівало поступово: щоденні походи на харківський євромайдан та популізм, що там лунав, змушували думати, чи усюди так? З роботи не пускали на мітинги, мотивуючи це тим, що я не відпрацював потрібний час. Той факт, що вже понад 200 годин відпрацьовано з початку місяця (за деск-таймом, програмою, що слідкує за персоналом)– не мав значення. Поїхав побачити йолку на Хрещатику та поспілкуватися з людьми на майдані.
Головна йолка України 6 грудня очима Дименко Сергія

Чим більше нас пресують, тим більше ми відчуваємо волю та необхідність діяти) Взяв відгул на п*ятницю, поїхав до столиці. У понеділок передзвонив до шефа та попередив, що не повертаюся до перемоги. Коли начальник дізнався, звідки я не повернусь, то назвав нехорошим словом та сказав «из тебя никогда не будет хорошего специалиста, раз ты занимаешься такой фигней». Як на мене, чекати, поки за тобою прийдуть, – це фігня, а мати переконання та відстоювати їх – єдиний шлях громадянина.

Ніч на Хрещатику додала оптимізму, зарядила бажанням стояти до перемоги. Вранці розпочав розвідку боєм:

Як блокували доступ до Верховної Ради України

Було цікаво дивитись на людей у лаві, які блокували доступ до Верховної Ради України. Вивчав еліту нації, яка мала проскочити між автобусами беркуту на роботу, але люди не пускали нікого, окрім народних депутатів від опозиції та журналістів. Скільки матів я почув від депутатів більшості, які тицяли посвідченнями у обличчя, і навіть били ними протестувальників.

Замерз, пішов їсти на майдан. Файно, що ця революція має гарні комунікації – фай-фай рулить, зв*язок є.  Як же приємно грітися біля бочки та читати новини онлайн! Саме тоді я зрозумів, наскільки далеко я від Харкову та офісу, читаючи ленту новин колег та друзів. Тоді розуміння того, що я тут надовго, і не зможу повернутись до колишнього життя, стало усвідомленим

Сергій Дименко гріється на майдані, революція з фай-файем!

Перша ніч на майдані завершилася) Відчуття чогось гарного, що з*явилося у моєму житті цієї ночі, мотивувало залишитись, тому без шансів для кар*єри, я став волонтером на майдані.