Життя у казармі буває різним. Майже файно було під кінець року, коли ми жили у гламурному залі, фото першого місця відпочинку
Казарма сотні - гламурна прес зала)
Досуг намагалися зробити світнім: навіть лекції читали, хоче про що саме – вже не пригадаю)
Дименко Сергій на лекції
Кінозал у казармі сотні теж був, недаремно спали хлопці у залі з вмонтованим проектором) Патріотичне виховання має йти і через кіно, йопт)
Кінозал у казармі сотні
Тут ми тільки переїхали до будинку Архітекторів, у мене ще немає окулярів (розбив беркут 11 грудня), і фонар жевріє)
Дименко Сергій стійкує з фінгалом - подарунок від беркуту)
Мій рій в серединіі грудня, багато людей приїхали після масового побиття учасників Євромайдану, вся Україна згуртувалася. На фото і схід, і центр, і північ, і захід України, тільки з півдян не було нікого. Цкаво, чому…
Рій з Дименко Сергійєм
На київський майдан приїжджають на декілька днів – максимуму тиждень, тому сотні нових облич бачиш постійно, свідомість громадян росте, чи то туристи до столиці їдуть на концерт? Принаймні ті герої, що лишилися понад 7 днів – перевірені хлопці, на яких можна покластися як на майдані, так і в повсякденному житті. Файно, що можна завести нових друзів з усієї країни у одному місці, для цього варто їхати на майдан! Долучайтеся!
Рій за тиждень - нові обличчя