Єврофорум розпочався з численних провокацій: усі великі зали міста відмовили в проведенні форуму, транспорт арендований заблокували, вулиці, де проходила реєстрація учасників, були взяті у кільце тітушками та заблоковані машинами антимайдану. На таксі учасники поїхали до криївки – церкви, де тривала служба, тому стояли у дворі та знайомились один з одним.
Єврофорумчани ховаються по криївках - церквах
Після того, як усі отримали шанс на молитву за Україну та Єврофорум, оголосили порядок денний. Надійшла інформація, що хлопці спортивної статури біжать до храму, і ми поїхали до іншої Криївки з кращими муром (точніше, дверима) – Лютеранської церкви.
Оголошується порядок денний Євофоруму. Собсно, фото тих, хто проривався клином до церкви. Тітушки хочуть духовності! Беріть з них приклад. За декілька годин тітушки проривалися до бібліотеки та книгарні, де працювали групи Єврофоруму. Усі хочуть розвитку, йопт! Я от думаю, чи це на європейців хотіли справити враження, показати, що українські спортсмени прагнуть духовних втіх, чи це був справжній посил душі – долучитися до вічного…
Титушки прориваються до храмуНа вулиці від провокаторів спортивної статури оберігали небайдужі хлопці. Двох з них ми запросили взяти участь у діялозі з приводу ситуації в Україні. На фото один з них, Сергій, українець. За чутками, політики не визнавали цей форум, але після нападу на церкви, їх відношення змінилося.
Учасник діалогу, який захищав церквуВсередині храму учасники Єврофоруму молилися за долю України. На фото Павел, який приїхав з Польщі, аби зрозуміти, що коїться в Україні. Коли почався штурм, Павел телефонував до посольства, і йому повідомили – будуть попереджені МЗС України, що атакують громадянина Польщі. Цікаво, чи вплинуло це на ситуацію, але приїхав беркут та затримав частину провокаторів. Кажуть, навіть анекдоти травили з затриманими, хоча я особисто свідком не був) До речі, Павел став учасником діялогу про ситуацію в Україні, який я організовував.
Павел, учасник діалогу з ПольщіДо ранку працювали групи (загалом їх 7) по власних напрямках над постановами в окремих приміщеннях. Дві групи були атаковані: у бібліотеці та книгарні, де розбили вітрину, побили  та потруїли перцовим газом учасників з охоронцями. На ранок постанови кожної групи у офісі ХПГ озвучили, відкоригували та проголосували. На фото модератор форуму (загалом їх було два:  брати – близнюки Капранови) роздає перші інтерв*ю по резолюції. Я у цей час (на фото видно) телефоную модератору, маленькій дівчинці, яку загубив у натовпі.
Модератор представляє резолюцію форумуПотім всі пішли на зустріч з харків*янами, які з ранку спілкувалися з антимайданівцями та перетягували їх на сторону добра) На фото людинка, яку всі лагідно називали міністром, але пан Огризко тим не користувався і вів себе як звичайний учасник форуму.
Міністр - єдиний політик на форуміНа світлині ще один учасник діялогу, Роман, який представлял громаду міста Бердянськ, майже рідного для мене. Було приємно бачити людей з півдня, бо на Євромайдані у Київі їх мало, а до Харкова делегації приїхали)))
Учасник діялогу з БердянськаНа кожній площадці, яку подавали орги форуму як місце пікета, стояла апаратура з гучномовцями ригіоналів, з яких вєщалі директори заводів, де не виплачується заробітна плата роками, і розказували, що нам не треба до Європи. Звісно, у Європі треба платити зарплату, а в Україні та таежному союзі людей можна загнати на галери і нехай працюють безкоштовно. А от гімн України заспівали – і не чутно було тих несинітниць, які горе-директори читали з планшетів. Проходив повз антимайдан – на сцені ті самі люди виголошують промови з тих самих планшетів, і так само їх ніхто не слухав. Ось тут місце владі ригіонів – їх ні свої, ні опоненти чути не хочуть.
Євромайдан співає гімнПоки ми співали гімн, представник Криму (спостерігач з меджлісу) молився біля монументу Ярославу Мудрому. Може, молитви допомогли, і більше провокацій того дня не було.
Представник татар молитья, поки ми гімн співаємоПісля закінчення форуму та розмов з харків*янами, ми вирушили до криївки, де мав проходити діялог, який я намагався скоординувати. Фух, там було файно, затишно, і форум закінчився у “безпечному просторі”, де учасники, які пережили купу емоцій за 2 доби, змогли висказати та викристалізувати ідеї щодо розвитку України та шляхи подолання суспільної кризи. Безпечний простір та магія діалогу існують, перевірено)