Прошу вважати цей пост мотиваційним листом для участі у тренінгу для активістів та активісток Amnesty з України, Росії та Молдови. З анонсу надісланого стало відомо, щоТренінг буде стосуватися планування та проведення кампаній, роботи з людьми, спілкування з медіа та інших цікавих речей.

Постер з українського минулого, яке нав*язується тоталітарним сусідом

Постер з українського минулого, яке нав*язується тоталітарним сусідом. Минуле, що наступає нам на п*ятки

Гмм, почнемо. Навіть не знаю, що я люблю більше – “цікаві речі”, спілкування з медіа,  роботу з людьми чи планування та проведення кампаній. Моє знайомство з Емнесті відбулося взимку 2012 на тренінгу для активістів у Харкові, у якому взяли участь 6 людей, з яких четверо – орги та п*ятий Саржин, ідолопоклонник Юрова. Кілька акцій весною, і літо… Евро – 2012, акції по всіх містах Евро в Україні. Фініш Амнестійного “сезону” – у Львові, на акції проти смертної кари, під час якої зустріли зиму 2013. Рік потому я вже жив на майдані у Києві. Багато спогадів про 2012, з 2013 візьму з собою лише марш рівності, у якому брав участь, пост за посиланням . У правозахисному плані, рік 2013 був затишшям перед бурею (майданом). Займався розбудовою команд у соціальних проектах у Харкові. Жодних яскравих кампаній, зате скільки стратегічного планування було, ммм, таке враження, що я тільки і жер печиво на плануваннях: у лісі на шашлику, в душному офісі, неперевершеному Львові та багатьох інших містах. Минулого року я остаточно розчарувався у піарі, маркетингу та журналістиці і втратив бажання займатись цим професійно. Через бюрократичні перепони кілька проектів було зірвано, і я розчарувався у своїх організаторських здібностях, покинув кар*єру ПМ та повернувся до кар*єри у ІТ.

Аж раптом вибухнув Євромайдан. У перші дні приїхав до Києва, і залишився на понад 6 місяців. Став самооборонцем, за деякий час дійшов висновку, що кожен має займатись тим, у чому він більш ефективний. Як результат, став лікарем на майдані, медіатором діалогів та круглих столів, координатором кількох національних проектів, і все це між нічною стійкою на барикадах у шльомі з хрестом на чолі та щоденним: “Доброго дня, це ЄвромайданСОС, я Вас слухаю…” Оу, ще було кілька інформаційних кампаній, які створював, модерував, та видумував контент. Про найгірший круглий стіл серед тих, що організував, можна прочитати тут

До чого це я. Стільки виснажливого спілкування з людьми, як взимку, я б не пережив, якби не жив постійними кампаніями, які створювалися на ходу. Коли виникла стіна нерозуміння між мною, що жив у Києві, та більшістю друзів у Харкові, для яких я став фашистом, довелося розкручувати інфо кампанії, аби знайти точки дотику, тоді навички копірайтингу та піару, які отримав на відповідних курсах, допомогли витратити час з користю. Цього року тренінги по безпеці та журналістиці не пройшли марно, і знання буду передавати далі. Вкрав статтю Things only activists will understand , цікаво, які з фото Вам найближчі (для мене – #4, 5, 6)?

До початку роздумів щодо цієї писанини не мав бажання їхати на жоден тренінг для активістів, бо, з мого досвіду, це марне використання часу. Проаналізував останні 3 роки і зрозумів, що у моєму житті лише 2 речі були незмінними – це ролики та кампанії (здебільшого правозахисні). Не маючи змоги витрачати багато часу на правозахист, треба їхати до Молдови, аби побачити кращі зразки кампаній та почути кращих спікерів. У Харкові нашого брата чимало, і проектів купа, є з чого обирати, але вдосконалити процес варто (не відбору проектів), бо відчувається, що активісти недопрацювали, і як результат ми отримали військові дії у сотні кілометрів від моєї домівки. Кожен має займатись тим, у чому він ефективніший: якщо не можу воювати, треба робити проекти, що змінюватимуть свідомість людей, збільшуючи відстань від тоталітарного минулого України та сьогодення РФ. За своє життя написав два есе, обидва з правозахисної тематики, обидва цього року і обидва для участі у тренінгу, перше можна прочитати тут , на нього мене вже відібрали (есе не єдиний етап відбору був, ще екзамени), поїду наприкінці вересня на курси НПМ. Якщо все буде ОК і цього разу, то два тижневі треники за вересень, ммм, доведеться розродитися кількома проектами. Насниться ж таке, піду поїм 😉