•  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Хто куди проводжати осінь, а я до Львова – на акцію Amnesty Int «Міста за життя – міста проти смертної кари CITIES for LIFE». Замість того, аби ховатися під ковдрою від депресняка час активно пити каву (з бренді) у місті Лева! =))
Емнесті Інт - я з двома транспарантами гріюсь

30 листопада 2012 року Львів вже втретє долучається до більш як 1500 міст світу (з яких 69 столиць) і символічно підсвітить один з центральних монументів – Каплицю Боїмів (Каплиця страстей Господніх), приєднуючись таким чином до міжнародної акції «Міста за життя – міста проти смертної кари CITIES for LIFE»
В цей день 30 листопада (на честь першого скасування смертної кари у європейській державі, 1786 року, у Великому герцоґстві Тосканському) кожне місто в особливий спосіб висловлює публічно свій протест проти явища смертної кари у світі: європейські столиці символічно підсвічують одну з найбільш вiдомих пам’яток архітектури (таким чином, будівлі нібито «оживають», це символ поваги до життя), відбуваються конференції та публічні виступи відомих політиків, громадських діячів, родичів незаслужено засуджених до смертної кари.
У Львові акції передував івент Amnesty Int. Активісти протестували проти смертної кари в Білорусі – єдиної держави на Європейському континенті, де страчують людей. Якщо додати, що держава тоталітарна і чесний суд – не більше, ніж мрія, то кого страчують? Як часто буває у Емнесті, транспарантів більше, ніж активістів :)))
Всі герої акції Емнесті

На фото амнестути, які морозного дня не побоялися вийти на вулицю з заохоченням фотографуватись із стрічками, з яких буду зроблено колаж та відправлено Любові Ковальовій, матері Владислава, страченого в Білорусі навесні цього року за звинуваченням в організації терактів у мінському метро. Стрічки символізують неперервність життя – переходять із рук до рук, змінюють колір, але кінця їм нема… У інтерв*ю, яке давав, я розказав, навіщо ми тут зібрались: про активізм, поширення ідей, кампанію, і т.п., і лише схаменувся, коли журналістка додала після мого спічу: “ну і, мабуть, для підтримки матері страченого хлопця, яка бореться, аби тіло її сина повернули та дали поховати.” У кожного своя мотивація, а я знайомився з дівчатами, агітував їх стати на сторону добра, прийняти обєт активізму за права людини (і не тільки) та збирав телефони :
Збираю теелфони у дівчат під час акції Емнесті)))

Хто впізнав футболку “Україна активна – загоєння минулого??? Мороз страшнючий, а я з розкритим серцем до людей… Любов таки гріє – перевірте самі, переходьте на бік громадського активізму!
З офіціальних ЗМІ: “Учасники акції принесли транспаранти…”, – звісно, бо треба ж чимось оборонятись від свободівців, які переконували (мене особисто), що як прийдуть до влади – і на гілляки вішати будуть (не буду казати, кого саме), тому і смертна кара їм ПОТРІБНА! Як саме я ховався зарогом та грівся кавою з бренді можете побачити на наступному фото, де на фоні каплиці Боїмів, навіть червнію, коли пригадую, що я там робив… Переписував телефони дівчат з палітурки Емнесті до свого мобільного, а ви про що подумали? Нідзвичайно холодно було, але любов зігрівала) та й ховався у засідці з транспарантами – сокирами, готовий дати відсіч нахабним агресорам, якими б вони не булииии… еее щось забагато бренді я налив у каву (Львів – старе місто, але ж не Середземномор*є):
Емнесті акція стою з двома транспарантами. Каплиця Боїмів

Кожного разу, коли виходиш на вулицю до людей з просвітницькими мотивами, то чекаєш будь-чого, багатьом питиння скасування смертної кари надто чуже і доводиться пояснювати, що страчують людей у більшостиі випадків саме у тоталітарних державах, де справедливого суду нема апріорі, але ж і скільки заперечень, скільки емоцій ця тема підіймає! На щастя, не бачили ми жодного мента навкруги – на відміну від міст східних та столиці, де подібні івенти “охороняють”, і багато хто навіть боїться пдіходити, аби не засвітитись, у галичан все було підозріло добре, але одного шпигуна ми таки знайшли:
Емнесті акція стою поряд зі шпигуном. Каплиця Боїмів

Так я провів осінь… Зустрічав зиму я також з бренді та дощами у Львові, але це окрема історія, яка подарувала мені мир та відчуття наближення МАРАФОНУ…якого ви подумали??? Хто сказав марафон написання листів? Ні, новорічних свят!!!