Львів, як би попсово це не звучало, чарівне місто і влітку, і восени. Мій приїзд наприкінці осені був приурочений до акції “Міста за життя – міста проти смертної кари”, що відбулася 30 листопада. Детальніше про саму акцію можна почитати у статті “Міста за життя”
Амнестути та  амнестутки п*ють каву

Від чарівного міста завжди хочеться казки. Ось і я першого грудня чекав на перший сніг, оскільки вже 8 місяців чекаю на сезон (сноубордичний). Навіть прогноз погоди був на стороні свята, але у Львова завжди є власна думка! Наперекір синоптикам зиму місто зустрічало дощами.
Трохи про ранок, який я зустрів на залізничному вокзалі у ВІП залі, який обійшовся мені 8 гривень за ніч. Відкриттям для мене була наявність крила вокзалу з тим залом, бо зал для “простих смертних” неймовірно смердить в*яленою рибою і пивом. Тариф у ВІП – 4 гр./година, але хто ж перевіряє на виході, скільки годин ти там провів?
Де кави випити срання? Навіть у Львові всі ранкові шляхи йдуть до Мака, який радує… газетою на столах! Вперше у житті я читав місцеву пресу з великим американо, у МАку, навіть почуваєш себе інакше, читаючи паперову газету замість електронної, вранці. Проблеми у всіх міст однакові, але у Харкові у паперових виданнях про них вже не пишуть, рад за галичан, у них точаться дебати з приводу місцевих проблем, де навіть джинса не зовсім нагла.
З Маку велкам до ратуші, де знаходиться центр допомоги туристам та розповзаються тропи та маршрути вулицями та двориками. Мою мрію поїхати замками вбила гарнесенька дівчина словами: “Екскурсія триває з 10 ранку до 6 вечора”, але ж на потяг о 17-й… Довелось караскатись на ратушу, аби побачити вже знайомі дахи міста. Знайомі, бо з “Високого замку” їх вже бачив і на світанку, і на заході сонця, і у нічних вогнях.
Сторони світу з ратуші Львова:

Пояснення до фото: сторони світу з ратуші Львова: Високий Замок, ідемо праворуч, оу, чогось голова кружиться, даремно з бодуна на вежу поліз, бортік, дахи, бортік, дах… О-О-О ЛОШАДЬ! Ввижається ж таке, хоч і не курив… чарівне місто Львів, доведе до сказу!
Приїжджаючи до міст, які приймали Євро-2012, я все ще користуюсь мапами – роздавашками від волонтерів приймаючих міст. У центрі допомоги туристам їх все ще роздають безкоштовно! Єдине місто, карти якого в мене нема – Харків, треба відшукати та подивитись на місцинки, які були рекомендовані Гепою до відвідин) – може, знайду у місті щось новеньке, бо харківська влада славиться почуттям гумору.
годинник із квітів взимку

Хто пам*ятає подібні годинники із квітві у містах Євро? Закінчилося Євро-12, завялі помідори…
Маршрут з ратуші малював на мапі (я ще вирів, що у галичан є почуття гумору, і не всі місцинки з туристичної мапи випромінюють байдужість до туристів) по кав*ярнях та музеях. Так день і минув: кава з бренді (не вірте, що в місті Лева надзвичайна кава – якщо доливати бренді, то будь-яка кава стає однаково смачною, незалежно від рецептів та назв) та пам*ятки історії та культури. Оскільки я харківський жлоб, то за екскурсії не платив, періодично включався до груп туристів, аби на халяву підслухати, наскільки це величне місто – Львів). То тут, то там виринали МАФи, які будуються для ярмарку новорічного, які не моожна і порівняти з харківськими домами-кренделями на куриних ніжках. Поступово почало зароджуватись відчуття свята у серці, бо марафон новорічний шалено наближався, і дощ не заважав! Зростанню почуттів свята допомагав і алкоголь у крові, який же це суперовий рецепт: бігати по замкненому колу – від кав*ярня+кава+бренді до музею і на нове коло… Пробігавши так, навіть відчуваєш себе у середньовіччі… Ті, хто потребує допінгу перед тим, як йти до супермаркету/театру/музею з подругою мене зрозуміють 😉 До речі, 3-зірочки бренді (тари 0,5), на те, аби пережити всі світлини Львова, достатньо, за моїм досвідом)))
Закінчував я день у Опері, тільки не на -1 поверсі, як зазвичай, у супермаркеті, а на останньому, четвертому, у “Ла п*яцца”. У цій будівлі багато кидалова (з мого досвіду): у супермаркеті “Опера” мені влітку двічі (!!!) пробили ковбасу за 75 гр. та жувальну гумку за 32 гривні. Ковбасу я помітив, здійняв галас, все виправили, а от жувальну гумку помітив не одразу… На щастя, Емнесті Інт оплачували поїздку, тому мій гаманець спокійно це пережив. Центр міста, єдиний багатоповерховий маркет далеко не найдешевший, з продуктами, імпортованими з ЄС, двічі в одному чеку на*бивают) Саме тому цього разу за їжею пішов у інший маркет, а от піцци, обіцяної на афіші вокзалу за 30 гр. (об*ява на виході залізничного вокзалу), не існує. “Маргарита” за 40 – найдешевший та найпаскудніший варіант. Не намагайтесь її їсти! Навіть 3 пива не допомогли нею поласувати, стояла колом до ночі(
Ось так я зустрів зиму, попереду 20 годин у поїзді до Харкова, які я спав: чи то мрії про свята зимові, чи кава з бренді на голодний шлунок весь день, чи третя доба без сну, але я ліг і помер… прийшов до тями через 20 годин під Харковом. А наступного дня була “Ніч на Металі”, традиційна вечірка до ранку, яку проводять волонтери Червоного Хреста на стадіоні Металіст (для своїх) у офісі організації, цього разу ми святкували день народження двох волонтерів, посилання на статтю вставити.