Як відповідь на ситуацію, що склалась в українському суспільстві, “Основи свободи” розпочали цикл діалогів з пошуку порозуміння серед українців під загальною темою “Сьогоднішня ситуація в Україні: в пошуках порозуміння”.

12 січня, в Харкові відбувся діялог на диво представницьким – жителі трьох країн узяли в ньому участь, а Україна представлена жителями сходу, півдня, півночі та центру. Не певен, чи можна спільноту найбільшого поселення вегетаріанців в Україні (офіційно визнано на державному радіо – село Баранівка, що на Полтавщині) вважати за окрему країну, хоч би мене не розстріляли за сепаратизм))), але з Баранівкою – чотири країни були представлені. З поваги до учасниці, яка три роки «волонтерила» там головним кухарем, свідомо  збільшуючи популяцію вегетаріанців та еко-забудовників, надамо делегації з Баранівки особливий статус. З іншого боку, майже всі учасники діялогу приймали активну участь у форумі Євромайданів, тому опонентів щодо вектора розвитку не було. Як виявилось, вектор розвитку – не є об*єднавчим фактором, і шлях майже кожен учасник пропонував власний.

Діялог виявився дуже емоційним: для деяких учасників майдан розпочався у 2004 і продовжується у 2014. Звісно, перед запалом людей, які горять вже майже 10 років, молодь знітилася, але власну думку виразити все ж змогла. Серед озвучених думок, які знайшли відгук у більшості, були спроби дивитись на ситуацію та розвиток майданів ширше, не обмежуючись країною та континентом, а дивитись на майдан у загальносвітовому розвитку. Були спроби подивитись на явища, які мають місце в Україні, з висоти останніх трьох десятеліть. Більшіть схилилась до висновку, що ми маємо будувати громадянське суспільство, бо це єдиний шанс на системні зміни у дежаві. Багато разів прозвучала думка, що політикум Україїни (як влада, так і опозиція) боїться побудови громадянського суспільства, бо цінність влади як бізнесу у такому разі зменшується, а втрата бізнесу є небажаною для бюрократії. Звісно, можна почати сумувати після таких висновків, або виходити зі щирими намірами та усмішками до людей, робити проекти (меншість називають план дій саме так) просвітницькі і не тільки, аби достукатись до сердець та показати, що зміною облич або законів проблеми не вирішуються. Маємо «впрягатися» та будувати суспільство, у якому більшість бере на себе відповідальність за розвиток країни не словом, а ділом, відповідно, майдан має стати центром освіти, культури та мистецтв, аби передавати досвід успішних проектів та мистецьких заходів від волонтера до волонтера, від хати до хати, поки Україну не об*єднає громадянський простір.

Звісно, запланованого часу не висточило, аби кожен з учасників міг зазирнути у своє минуле, звернутися до родинної пам*яті та порозумітися з власними демонами, або побачити майбутнє використовуючи конструктор пам*ять. Брак часу спробували надолужити досвідом, наприклад, учасник з Польщі, у свої студентські роки, переживав подібні процеси, і міг розказати про емоції та дії, які призвели до перетворень у державі. Після певних дебатів, багатьом здалось, що історія повторюється, і а ми маємо робити висновки та використовувати чужий досвід.

Діялог відбувся за несприятливих умов: у Криму заборонили проведення – робимо висновок, що влада проти пошуку спільної мови серед громадян. Під час Єврофоруму були численні випадки провокацій та насильства. Організатори здолали безліч перешкод, учасники ховалися по криївках, якими виявилися церкви, але для опонентів форуму церква не є чимось святим, тому відбулися напади та штурм храмів. Не буду описувати емоції, коли у залі церкви, де за декілька хвилин до того закінчилася служба, сідають учасники на лавки та моляться, а у двері грюкають та прориваються клином тітушки. Книгарні теж для провокаторів не святе місце, були розбиті вітрина та голови учасників форуму, а решті дісталася газова атака (перцовий газ). Наступного дня були численні провокації на майдані, де зустрілися харків*яни з учасниками форуму – дуже емоційне закінчення мав форум. Відчуття «безпечного простору» – відомий стандарт Ф4Ф (організації “Основи Свободи”), вразив усіх учасників, які пережили стільки емоційних цунамі за дві доби у Харкові. У світлому залі, після традиційних знайомств та чаювання, під контролем модератора, кудись випарувався переляк у гостей, і розпочалась емоційно цікавезна розмова, де люди розкриваються та починається магія діялогу. Запрошуємо бажаючих перевірити, що магія існує, на наступних діялогах.